Плов і тушка в космосі.
Колонізація Сонячної системи
Колонізація Марса — один із етапів космічної експансії людства, що включає в себе попереднє теоретичне підґрунтя проекту, будівництво різних комплексів та споруд на Марсі і заселення них людиною. Колонізація Марса включає зміну кліматичних умов планети для приведення атмосфери, температури та екологічних умов до стану, придатного для проживання земних рослин і тварин. На першому етапі — створення маленьких «марсиків» — поселень на планеті Марс.
Марс — планета, подорож до якої із Землі потребує найменших енергетичних витрат з-поміж усіх, не враховуючи Венери. Подорож по найекономічнішій напівеліптичній орбіті триватиме близько 9 місяців, а із підвищенням початкової швидкості час польоту швидко скоротиться, оскільки зменшиться і довжина траєкторії. Перед тривалим перельотом для поповнення космічного корабля на орбіті Землі або Марсу ракетним паливом розглядається можливість космічної заправки.
Тераформування Марса:
Основні завдання:
-
Створення атмосфери із тиском, за якого було б можливе існування води у рідкому агрегатному стані.
-
Підвищення температури у приекваторіальних територіях до +10 — +20 °C (за допомогою парникового ефекту, створеного перфторвуглеводними сполуками)
-
Створення аналогу озонового шару для захисту від ультрафіолетового випромінювання
-
Створення біосфери
Способи:
-
Найбільш оптимальним видається поширення на поверхні Марса генно-модифікованих лишайників чорного кольору, що перероблятимуть марсіанські мінерали на газоподібні фторвуглеводні з'єднання.
-
Бомбардування поверхні Марса астероїдами з Головного поясу астероїдів, з метою нагрівання атмосфери і наповнення її водою та газами.
-
Обвал на поверхню Марса одного із його супутників (Фобоса або Деймоса), з метою нагрівання атмосфери і наповнення її водою та газами.