Плов і тушка в космосі.
Колонізація Сонячної системи
Меркурій — один з кандидатів для колонізації в межах Сонячної системи поряд з Марсом, Венерою, Місяцем, Європою, Ганімедом, Каллісто й поясом астероїдів.Меркурій — один з кандидатів для колонізації в межах Сонячної системи поряд з Марсом, Венерою, Місяцем, Європою, Ганімедом, Каллісто й поясом астероїдів.
Як і Місяць, Меркурій не має щільної атмосфери, розташовується відносно близько до Сонця й робить повільні оберти навколо своєї осі, яка має дуже маленький нахил. Тому, через відносно велику схожість, вважається, що колонізація Меркурія може бути здійснена в основному з використанням тих же технологій, підходів і устаткування, що й колонізація Місяця.
Попри близькість до Сонця, теоретично була передбачена наявність крижаних шапок на полюсах Меркурія. Це робить полюси найприйнятнішим місцем для колонії. Крім того, в районі полюсів коливання температур при зміні дня й ночі будуть не так відчутні, як у будь-якому іншому місці на поверхні Меркурія.
Недоліки:
Практично повна відсутність атмосфери, надзвичайна близькість до Сонця й більша тривалість дня (176 земних днів) можуть стати серйозними перешкодами на шляху заселення Меркурія. Навіть при наявності льоду на полюсах планети, наявність легких елементів, необхідних для існування життя, представляється дуже малоймовірним.
Крім того, Меркурій — одна з найбільш важкодосяжних планет. На політ до Меркурія необхідно затратити енергію, порівнянну з польотом до Плутона. Для досягнення Меркурія може бути використаний гравітаційний маневр біля Венери й Землі. Апарат MESSENGER використовує рекордну кількість гравітаційних маневрів (шість), щоб вийти на орбіту Меркурія.