Плов і тушка в космосі.
Колонізація Сонячної системи
Колонізація Місяця — один із етапів космічної експансії людства, що включає в себе попереднє теоретичне підґрунтя проекту, будівництво різних комплексів та споруд на супутнику і заселення них людиною. Місяць — єдине небесне тіло, на якому побувала людина, і перше небесне тіло, зразки якого були доставлені на Землю (США доставили 380 кілограмів, СРСР — 324 грама місячного ґрунту).
Дослідження Місяця почалися в 1959 році, коли радянський космічний апарат Місяць-2 здійснив аварійну посадку на поверхню супутника. У тому ж році Місяць-3 передав на Землю знімки зворотного боку Місяця, поклавши тим самим початок десятирічної серії безпілотних досліджень.
Пілотовані дослідження місячної поверхні почалися в 1968 році, коли космічний корабель Аполлон-8 відправився на орбіту Місяця з трьома астронавтами на борту. Це був перший прямий погляд людства на зворотний бік супутника. У наступному році двоє астронавтів у місячному модулі Аполлона-11 висадилися на Місяці, довели спроможність подорожей туди, виконали науково-дослідну роботу і повернулися зі зразками матеріалів.
У наступні десятиліття інтерес до вивчення Місяця майже зник, і тільки кілька ентузіастів підтримували повернення програми щодо вивчення супутника. Однак, докази місячної криги на полюсах, зібрані апаратами НАСА Clementine (1994) і Lunar Prospector (1998), відродили деяку дискусію, так само як і потенціал зростання китайської космічної програми, що передбачає свою власну місію на Місяць. Подальші дослідження відзначили, що там може існувати набагато менше льоду, ніж спочатку вважалося, однак, у вересні 2009 року, зонд Чандраян виявив, що місячний реголіт містить 0.1 % води за вагою, — це справжня революція у теоріях 40-річної давнини.
